Поради батькам

 

Поради батькам

                Булінг.  Як розпізнати та що робити.

·         Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

·         Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

·         Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

·         Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

·         ·  систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

·         ·  задирство;

·         ·  фізичні і психічні приниження;

·         ·  різного виду знущання;

·         ·  бойкот та ігнорування;

·         ·  псування особистих речей та ін.

·         Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

·         Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

·         ·  1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

·         ·  2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

·         Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

·         ·  переслідувач (булі);

·         ·  жертва;

·         ·  спостерігач.

·         У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

·         Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

·         ·  вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;

·         ·  вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

·         ·  вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

·         ·  якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

·         Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

·         ·  вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

·         ·  вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;

·         ·  вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

·         ·  вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

·         ·  якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

·         Як зрозуміти, що дитина є жертвою боулінгу:

·         ·                     Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

·         ·                     Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

·         ·                     Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 

·         ·                     Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

·         ·                     Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

·         ·                     Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

·         ·                     Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

·         ·                     Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

·         ·                     Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

·         Наслідки шкільного насильства

·         Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором,

·         страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

·         • неадекватне сприймання себе – занижене самооцінювання,

·         комплекс неповноцінності, беззахисність;

·         • негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування,

·         самотність, прогули у школі;

·         • неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність,

·         різноманітні фобії, неврози;

·         • девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні

·         наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

·         Як реагувати на цькування

·         Як молодші школярі так і старшокласники мають неодмінно звертатися за   допомогою до дорослих – учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

·         Підлітки часто намагаються самостійно впоратись із деякими ситуаціями.

·         Психологами було розроблено такі поради для них.

·         Як впоратися з ситуацією самостійно

·         • Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути

·         сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

·         • Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи спокій,

·         використайте гумор. Цим ви зможете спантеличити кривдника/кривдників,

·         відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

·         • Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається

·         кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·         • Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб

·         застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися у загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

·         • Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким

·         ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

·         Що можуть зробити батьки

·         Багато учнів соромляться розповідати дорослим, щ о вони є жертвами

·         булінгу. Якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

·         • Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її

·         боці).

·         • Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти,

·         що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·         • Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не

·         звинувачують у тому, що сталося).

·         • Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що

·         вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в певний момент свого життя).

·         • Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що

·         вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою).

·         • Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не

·         загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє тавідчути захист)